Журнал учета огнетушителей на объекте

В соответствии с нормативными документами по пожарной безопасности на каждом предприятии должен вестись журнал учёта огнетушителей.

Огнетушители являются важнейшим средством тушения пожара в начальной стадии, и их исправное состояние является важнейшей задачей любого руководителя, ведь в случае неисправности этих средств, в результате пожара могут пострадать работники предприятия.

Кто ответственен за ведение журнала

В большинстве случаев руководитель назначает приказом лицо, ответственное за осуществление контроля за средствами пожаротушения и ведение на них документации. Журнал предназначен для учёта имеющихся средств пожаротушения и контроля за их техническим обслуживанием. В журнале должны содержаться все сведения об огнетушителе, о проведённых проверках, обслуживании и перезарядке. В связи с тем, что в нормативных документах отсутствуют жёсткие требования к форме журнала и его графам, инспектора инспектор пожарного надзора не вправе требовать его единой формы и налагать взыскание, даже если в нём содержатся минимальные сведения об огнетушителях. Однако, если имеется возможность, в целях предотвращения придирок во время проверки форму журнала можно согласовать в местной инспекции ДСНС, сделав соответствующий запрос. Маловероятно, что вам предложат какую-то конкретную форму, но любой письменный ответ будет весомым аргументом при возникновении споров по поводу журнала.

Получить первоначальные навыки в области пожарной безопасности можно на курсах пожарно-технического минимума. Обучение на курсах ПТМ проводится в специальных организациях, получивших право на этот вид образования и имеющих соответствующую лицензию. По окончании курса обучения лицу, прослушавшему курс и сдавшему экзамен, выдаётся свидетельство об окончании курсов. У руководителя учебным процессом можно подробно расспросить о форме и правилах ведения журнала учёта огнетушителей принятых в конкретном регионе.

Проверка средств пожаротушения

Перед тем как установить огнетушитель на объекте, проводят его первичную проверку. В ходе осмотра проверяется комплектность огнетушителя, целостность и исправность его элементов, отсутствие повреждений лакокрасочного покрытия, наличие на корпусе краткой инструкции, в которой описан порядок применения средства пожаротушения и его основные технические характеристики.

Проверяются основные рабочие параметры: полная масса, а у огнетушителей, работающих под давлением сжатого газа — величина давления, у передвижных огнетушителей — исправность ходовой части. Следует обратить внимание на наличие пломбы на огнетушителе. Если огнетушитель соответствует всем вышеуказанным требованиям, то ему присваивается номер, который наносится на корпус, его данные заносятся в журнал регистрации огнетушителей.

Правила заполнения документа

Большинство специалистов в области пожарной охраны считают, что в журнале учета огнетушителей обязательно должны отражаться следующие данные в соответствующей графе:

• марка и тип средства пожаротушения;
• марка огнетушащего вещества;
• полная масса огнетушителя;
• присвоенный порядковый номер;
• дата выпуска огнетушителя;
• дата первичной проверки огнетушителя;
• давление рабочей среды или масса баллончика с газом;
• место установки;
• фамилия, имя, отчество, должность ответственного за эксплуатацию и исправность средства пожаротушения;
• подпись ответственного за эксплуатацию огнетушителя;
• сведения об освидетельствовании огнетушителя и его перезарядке.

Откуда берутся технические данные? Все основные сведения об огнетушителе – марка, тип и название огнетушащего состава имеются на этикетке огнетушителя, или их можно взять в заводском паспорте. Эти сведения весьма актуальны, так как различные типы пожаров требуют разных средств их тушения. К примеру, водными огнетушителями нельзя тушить электроустановки под напряжением, а тушение редкоземельных металлов возможно только при помощи специальных порошков. Полная масса огнетушителя обычно указывается на этикетке, но если этих сведений там нет, то эти сведения обязательно прописываются в заводском паспорте изделия. Для передвижных огнетушителей актуальны сведения о весе огнетушителя без транспортной тележки.

Сведения о дате выпуске в большинстве случаев указаны в нижней части наклейки огнетушителя с указанием месяца и года, в паспорте и на контрольной пломбе роторного типа. Учёт этих сведений важен для своевременного проведения перезарядки и освидетельствования корпусов огнетушителя. Перезарядка огнетушителей проводится с даты выпуска и обычно составляет 5 лет, но может иметь и меньшие сроки. Срок перезарядки указывается в паспорте изделия. Следует помнить, что сроки перезарядки огнетушителей и освидетельствование корпусов могут не совпадать по времени. Для этих разделов следует предусмотреть несколько граф в зависимости от предполагаемого срока эксплуатации (обычно не более 4-5).

Проверку состояния огнетушителя (раз в год или раз в полгода) следует заносить в эксплуатационный паспорт огнетушителя. Для больших предприятий, имеющих несколько обособленных цехов с большим количеством огнетушителей, допускается ведение нескольких журналов учета огнетушителей.

Відповідно до нормативних документів з пожежної безпеки на кожному підприємстві повинен вестися журнал обліку вогнегасників.

Вогнегасники є найважливішим засобом гасіння пожежі в початковій стадії, і їх справний стан є найважливішим завданням будь-якого керівника, адже в разі несправності цих коштів, в результаті пожежі можуть постраждати працівники підприємства.

Хто відповідальний за ведення журналу

У більшості випадків керівник призначає наказом особу, відповідальну за здійснення контролю за засобами пожежогасіння та ведення на них документації. Журнал призначений для обліку наявних засобів пожежогасіння і контролю за їх технічним обслуговуванням. У журналі повинні міститися всі відомості про вогнегасник, про проведених перевірках, обслуговуванні і перезарядки. У зв'язку з тим, що в нормативних документах відсутні жорсткі вимоги до форми журналу та його графам, інспектора інспектор пожежного нагляду не вправі вимагати його єдиної форми і накладати стягнення, навіть якщо в ньому містяться мінімальні відомості про вогнегасниках. Однак, якщо є можливість, в цілях запобігання причіпок під час перевірки форму журналу можна узгодити в місцевій інспекції ДСНС, зробивши відповідний запит. Малоймовірно, що вам запропонують якусь конкретну форму, але будь-який письмову відповідь буде вагомим аргументом при виникненні спорів з приводу журналу.

Отримати початкові навички в галузі пожежної безпеки можна на курсах пожежно-технічного мінімуму. Навчання на курсах ПТМ проводиться в спеціальних організаціях, які отримали право на цей вид освіти і мають відповідну ліцензію. Після закінчення курсу навчання особі, прослухавши курс і здав іспит, видається свідоцтво про закінчення курсів. У керівника навчальним процесом можна докладно розпитати про форму і правилах ведення журналу обліку вогнегасників прийнятих в конкретному регіоні.

Перевірка засобів пожежогасіння

Перед тим як встановити вогнегасник на об'єкті, проводять його первинну перевірку. В ході огляду перевіряється комплектність вогнегасника, цілісність і справність його елементів, відсутність пошкоджень лакофарбового покриття, наявність на корпусі короткої інструкції, в якій описаний порядок застосування засоби пожежогасіння та його основні технічні характеристики.

Перевіряються основні робочі параметри: повна маса, а у вогнегасників, які працюють під тиском стисненого газу - величина тиску, у пересувних вогнегасників - справність ходової частини. Слід звернути увагу на наявність пломби на вогнегаснику. Якщо вогнегасник відповідає всім вищевказаним вимогам, то йому присвоюється номер, який наноситься на корпус, його дані заносяться в журнал реєстрації вогнегасників.

Правила заповнення документа

Більшість фахівців у галузі пожежної охорони вважають, що в журналі обліку вогнегасників обов'язково повинні відображатися такі дані у відповідній графі:

• марка і тип засоби пожежогасіння;
• марка вогнегасної речовини;
• повна маса вогнегасника;
• присвоєний порядковий номер;
• дата випуску вогнегасника;
• дата первинної перевірки вогнегасника;
• тиск робочого середовища або маса балончика з газом;
• місце встановлення;
• прізвище, ім'я, по батькові, посада відповідального за експлуатацію та справність засоби пожежогасіння;
• підпис відповідального за експлуатацію вогнегасника;
• відомості про огляд вогнегасника і його перезарядки.

Звідки беруться технічні дані? Всі основні відомості про вогнегасник - марка, тип і назву вогнегасної речовини є на етикетці вогнегасника, або їх можна взяти в заводському паспорті. Ці відомості дуже актуальні, так як різні типи пожеж вимагають різних засобів їх гасіння. Наприклад, водними вогнегасниками можна гасити електроустановки під напругою, а гасіння рідкоземельних металів можливо тільки за допомогою спеціальних порошків. Повна маса вогнегасника зазвичай вказується на етикетці, але якщо цих відомостей там немає, то ці відомості обов'язково прописуються в заводському паспорті виробу. Для пересувних вогнегасників актуальні відомості про вагу вогнегасника без транспортного візка.

Відомості про дату випуску в більшості випадків вказані в нижній частині наклейки вогнегасника із зазначенням місяця та року, в паспорті і на контрольній пломбі роторного типу. Облік цих відомостей важливий для своєчасного проведення перезарядки і огляду корпусів вогнегасника. Перезарядка вогнегасників проводиться з дати випуску і зазвичай становить 5 років, але може мати і менші терміни. Термін перезарядки вказується в паспорті виробу. Слід пам'ятати, що терміни перезарядки вогнегасників і огляд корпусів можуть не збігатися за часом. Для цих розділів слід передбачити декілька граф залежно від передбачуваного терміну експлуатації (зазвичай не більше 4-5).

Перевірку стану вогнегасника (раз на рік або раз на півроку) слід заносити в експлуатаційний паспорт вогнегасника. Для великих підприємств, що мають кілька відокремлених цехів з великою кількістю вогнегасників, допускається ведення декількох журналів обліку вогнегасників.